Вітання Блаженнішому Святославу

«Просіть, і дасться Вам» – то істина жива.
Христове слово нам Матей оповідає.
Тож, згадуючи ті святі слова,
Громада Запорізька Вас вітає!
Воістину: просили – час настав!
І перша зустріч з Вами – наче свято
Для тих, хто сподівався і чекав.
Най буде зустрічей подібних ще багато!
Від серця щирого ідуть оці слова,
Якими Вас вітати рада нині
Парафія, що є таки жива,
У Запоріжжі, в серці України!
Авжеж, хто б Україну уявив
Без Хортиці та без Дніпра-Славути?
Андрій-апостол воду звідси пив
І Хортиці ніяк не міг минути!
На цій землі, що є для свята,
Де безліч люду полягло за віру,
Ми молимося і в будень, і в свята,
Щоб дав Господь Вкраїні щастя й миру!
На землях Заходу коріння у когось,
А хтось народжений на чорноземах Сходу,
Та віра в нас єдина. Бачте, ось –
Ми два крила єдиного народу!
Громада наша шириться, зроста…
І вже оця капличка невеличка,
Як вірні всі збираються в свята,
Тріщить, неначе в казці рукавичка!
Та най Господь дасть витримки, дасть час
І для моління сили і надії –
Ще будемо колись вітати Вас
В величнім храмі, що донині в мрії!
Неначе в Зарваниці світлий храм,
Немов Собор Христова Воскресіння,
Що в Києві, на радість нам і Вам
Стоїть, як здійснення надії і моління –
Сучасний, світлий буде храм стоять,
Здійматись до небесної блакиті!
Мов Церква наша, світ весь подивлять –
«Сучасна Церква у сучаснім світі»!
Най щедрим буде Бог до нас і Вас!
Тривай далі Церкви розбудова!
Здійсняться мрії, бо на нас працює час,
І з нами Божа Слава й Боже Слово!

На серці висік я тризуб!

Оксана Забужко: Бережи вас Боже, хлопчики! Повертайтеся живими!

Минулого тижня Оксана Забужко та сестри Тельнюк побували у Запоріжжя з презентацією проекту «Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву». Сподіваємося, наші парафіяни також були на цій зустрічі у театрі молоді. Пам’ятаєте ту записку від когось із глядачів: «Що змушує вас робити те, що ви робите?» і відповідь Оксани Забужко: «Любов. Війна…»

Україні

Україні.
Коли з’являється біль,
такий,
що з розуму зводить,
Встаєш ти
та йдеш по воді,
це добре у тебе виходить.

Ти йшов, як Він…

Ти йшов, як Він, смиренно так ішов,
свого Хреста ніс на свою Голготу.
В глибоких ранах запеклася кров
під камуфляжем, що змокрів від поту.

Я не родився, щоби убивати

Я не родився, щоби убивати,
Ламати долі і калічити людей,
А народився, щоб ростити й будувати,
І щось лишити після себе для дітей.

В злобі дубовій лютують рашисти

…Стас (позивний «Дакота») – наймолодший боєць «Донбасу», вісімнадцяти років: «Мене поставили (росіяни) на коліна, приставили зброю до голови і стали годувати землею, мовляв, хотіли донецької землі, одержуйте. Довелось їсти…»
Сільські вісті, 11 листопада 2014 р.
…Жахіття – почуття, що викликають сильний страх. (Жахіття війни.)