Не плач, кохана, чуєш, я живий.
Не міг тобі раніше подзвонити.
То був страшний, запеклий, довгий бій,
Та ми не мали права відступити.
Скажи хоч слово, мила, не журись.
Утри сльозу й нарешті посміхнися,
А ще молись, за нас усіх молись.
І матері від мене поклонися.
Цілуй дітей і батькові привіт,
Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:
Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,
Під обстрілом читаємо відтоді.
Пробач, ріденька, знову мушу йти.
І не питай, куди тепер рушаю.
Мене чекають прокляті світи,
Коли вернусь я й сам уже не знаю.
Вона в сльозах стискає телефон,
Пусті гудки, в душі гроза лютує.
Та він живий, то був поганий сон,
Її любов його, таки, рятує!
А він десь там, де небо у вогні.
Боронить свою землю від навали.
Він вже давно не лічить ночі й дні,
Він робить все, щоб ми війни не знали!
Джерело: Вірш з Інтернету, він опублікований на багатьох блогах без посилання на автора. Як тепер з’ясувалося, тут два вірші, точніше, один прокоментований іншим – народна творчість. Автор віршів – Олена Лемішко – в інтернеті ще Symnaya.
Світлина з циклу «Кіборги» Сергія Лойка
«Українська правда» – фото «Обличчя Донецького аеропорту»
Парафія Святого Архистратига Михаїла 
Коли твоїми віршами коментують твої вірші, розумієш, що пишеш не даремно…
ПодобаєтьсяПодобається
Пані Олено (на жаль, Ви не залишили свої координати, тож, певно, не прочитаєте цей коментар), це я опублікував тут цей вірш, шукав, хто автор, але… не знайшов, тому, будь ласка, скажіть, виправлю. Дякую.
ПодобаєтьсяПодобається
Пане Петро, цей вірш мій, навіть не так… ці вірші мої і “не плач,кохана, чуєш, я живий…” і “я йду на смерть, а ти не плач за мною…” можете не виправляти, я ні на що не претендую, просто звернула увагу на цей запис, бо один мій вірш прокоментований іншим моїм віршем…
ПодобаєтьсяПодобається
Пані Олено, красно дякую за відповідь!
Зараз погуглив, – народна творчість! – поєднали і запустили в інтернет-простір (ще й я до цього долучився)… що ж, певно народ має рацію.
Нічого виправляти уже не буду, хай цей пост залишається таким, як є… Але – але! Пані Олено, у Вас є інтернет-сторінка, де Ви друкуєте свої твори? Ось уже декілька разів намагаюся знайти, безрезультатно.
Ваші вірші подобаються людям. Їх читають, співають…
Тож, дяка Вам!!! Ваші вірші – надихають на перемогу!
Слава Україні!
ПодобаєтьсяПодобається
Пане Петро, дякую за гарні слова, сторінки я не маю, вірші, окрім інтернету, майже ніде не публікую… лише на своїх сторінках у соц мережах… рада, що мої вірші подобаються людям. я вважаю, від того, що люди не знають автора вірша, вірш гіршим не здається… тому й не хвилююсь з приводу їх “народності”… хоча інколи загуглюю власні рядки… так, до речі, і натрапила на цей пост. Будемо йти вперед до перемоги… Героям Слава!
ПодобаєтьсяПодобається
Соц.мережи то таке…
відкрійте сторінку тут, на WordPress.com, або ж на Google.com на blogger.com – якщо треба допомога, звертайтесь, допоможу,
сторінка на блозі – це і захист авторського права, бо буде на кого посилатися, і людям користь (я блог веду з 2006 року
petrojournal.wordpress.com,
а цей, парафіяльний, створив нещодавно на прохання священика і для парафіян – більше як довідковий). На блозі у мене є певне коло френдів – за моєю тематикою, таке спілкування корисне, і як на мене, краще, аніж якісь проф.об’єднання, бо спілкуєшся з цілим світом 🙂
ПодобаєтьсяПодобається
На жаль немає часу зараз на такі речі…
ПодобаєтьсяПодобається